Національної спілки краєзнавців України. - …Як краєзнавець і журналіст він доклав багато зусиль до відродження родинної церкви Симеренків у селі Мліїв, будівництва храму Спаса-Преображення та відновлення музею С. С. Гулака-Артемовсього у Городищі. Плідно працював над дослідженням історії і культури, життя і діяльності відомих людей рідного краю. Автор краєзнавчо-документальних книг «Городищина козацька», «Мліїв – село козацької слави», «Мої прекрасні земляки», «Петропавлівка від минулого до сьогодення», «Орловець – історія і люди», «Стародавня Черкащина», «Самвидав Черкащини», «Невідома Городищина», «Братство свічкарів». Своєю ґрунтовністю виділяється його книга «Городище – рідне місто», яка стала підсумком його багаторічних досліджень. Співавтор та член редколегії краєзнавчих книг «Городищина: люди і долі», «Тут наше коріння», «Жіноча доле, щедра ти на все…», «Молодий сад Симиренкового краю», «Збірника диктантів для учнів старших класів» складеного на краєзнавчих матеріалах. Лауреат премій – обласної краєзнавчої імені Михайла Максимовича, імені Павла Чубинського та районної премії імені Семена Гулака-Артемовського, має звання «Почесний громадянин міста Городище». Нагороджений відзнакою Презедента України – ювілейною медаллю «25 років Незалежності України», Почесним Знаком НСЖУ та орденом «Козацька звитяга» ІІІ ступеня Міжнародної Асоціації «Козацтво», орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня. Був багаторічним стипендіатом обласної персональної стипендії у галузі культури і мистецтва».
«Попри вердикт лікарів він, не маючи змоги залишити чотири стіни, встигав робити значно більше і якісніше від багатьох з тих, хто міг вільно рухатися, - згадує у дописі в ФБ Андрій Кравець - редактор газети «Прес-центр»», де Володимир Чос працював власкором. - Найбільше мене вражало навіть не те, як Володя знаходив ексклюзивну інформацію для обласних і центральних ЗМІ у своєму маленькому містечку, а те, як роздобував фото до неї - у ситуаціях, коли абсолютно необмежені у русі журналісти зазвичай говорять, що знайти фото з події неможливо...»
«... Володимир Григорович ніколи не жалівся на життя, він був справжнім бійцем та палким патріотом! Це був чоловік- мотиватор! Адже трудився як бджілка і своєю працею приніс собі визнання і славу рідному краю!» - написав у ФБ Іван Милокост.
«Якщо траплялися на моєму життєвому шляху справжні переможці реальності, то це Володимир Чос.... , - пише у своєму пості в ФБ Софія Кримовська. - Попри прикутність до інвалідного візка, він працював і писав стільки, що не всім здоровим під силу... Сьогодні його серце зупинилося. Мені здається, що кінець його життя - це практично кінець цілої епохи в Городищі та в Черкаській області... Володю, хай спиться Тобі солодко... Хай у тому кращому світі Ти на решті зможеш ходити, бігати, літати... Плачу»
Володимиру Чосу було 49 років. ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ.
