Мундир інший, а постава та сама: нова поліція на Черкащині стрімко втрачає довіру

«Поліція Черкас продовжує ганебну міліцейську практику часів злочинного режиму і цинічно ігнорує права громадян на користь товстосумів…

Ця історія трапилась у вівторок 27 вересня. Із дружиною і друзями, які, до-речі, теж журналісти, ми у той вечір захотіли зіграти у більярд. Тож близько 19:00 год. ми завітали у заклад «Космос Боулінг на Митниці», що знаходиться у торгівельно-розважальному центрі «Дніпро Плаза».

Конфлікт між нами і молодими людьми, які назвались працівниками закладу виник одразу, як ми переступили поріг.
Юна особа чоловічої статі із бейджиком, на якому було написано «адміністратор Ярослав» і юна особа жіночої статі взагалі без будь-якого бейджика, в ультимативній формі вимагали показати вміст мого рюкзака. Мотивація - «внутрішні правила закладу» і... «ситуація в країні».
Мої роз’яснення щодо того, що жодні «внутрішні правила» не можуть порушувати права та свободи громадян, гарантовані Конституцією та законами України, та про те, що ніякі «внутрішні правила» не можуть мати вищу дію ніж закони України, а тим паче суперечити нормам чинного законодавства, особи проігнорували. Так само, як і моє зауваження про те, що здійснювати перевірку особистих речей громадянина мають право виключно працівники правоохоронних органів, і виключно у випадках, передбачених чинним законодавством. Хоча і визнали, що вони не є правоохоронцями, але із ослячою впертістю продовжили чинити протизаконні дії - протиправно вимагати дати їм доступ до моїх особистих речей у рюкзаку.

При цьому особи категорично відмовлялись показати хоч які не-будь документи, які могли б посвідчити їх особи (!).
Особа жіночої статі зухвало заявила, що бейджик, який вона в ході бесіди звідкілясь добула і причепила на свій одяг, і є документом, що посвідчує її особу. На бейджику було написано «адміністратор Анастасія».
Я повідомив даним особам, що у рюкзаку маю особисту травматичну зброю і документи на неї, тому і не хотів, щоб це стало відомо стороннім, тим більше таким, особи яких невідомі.

Натомість особа чоловічої статі із бейджиком «адміністратор Ярослав» (далі абревіатурою - ОЧСБАЯ) і особа жіночої статі із бейджиком «адміністратор Анастасія» (далі абревіатурою - ОСЖСАА) почали вимагати, щоб я здав зброю у їхній сейф, який, начебто, знаходиться в іншому приміщенні і на іншому поверсі будівлі.

Я ніяк не міг погодитись на ці явно протиправні дії. Адже, по суті ці двоє невідомих осіб протизаконно вимагали здати їм зброю на зберігання у сейф, який невідомо де знаходиться, невідомо ким охороняється (чи охороняється взагалі?), і за який не відомо хто відповідає.
Мої численні пропозиції викликати поліцію і далі з’ясовувати ситуацію у присутності поліцейських ОЧСБАЯ і ОСЖСАА проігнорували.
Однак, мотивуючи моєю відмовою надати доступ до речей і здати зброю у їхній сейф, ОЧСБАЯ і ОСЖСАА у категоричній формі заборонили бармену обслуговувати нас, не зважаючи на те, що ми вже заплатили за користування більярдом, чим змусили нас покинути заклад. Зауваження про те, що своїми діями вони вчиняють кримінальні правопорушення, ОЧСБАЯ і ОСЖСАА не сприйняли.

Між тим, їхні дії містять ознаки злочинів, передбачених ст.356 КК України – самоправство, п. 1, 2,ст. 365 КК України - перевищення влади або службових повноважень та п.1,2, ст.262. - викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем.
Мато того. Вперте небажання ОЧСБАЯ і ОСЖСАА показати документи наводить на думку про те, що вони працюють не оформленими. Що хоч і не кримінальне, але також правопорушення.

Враховуючи вище викладене, я подав заяву у Черкаський ВП ГУНП України в Черкаській області. Щоправда не наступного дня – середу 28 вересня, а у вівторок 4 жовтня, бо до того не мав можливості відвідати міський відвідати відділ поліції.
У заяві – повідомленні про злочин вказав: керуючись ст.ст. 55, 56, 214,215 КПК України прошу прийняти та невідкладно зареєструвати подану мною заяву про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань та видати мені пам’ятку про процесуальні права та обов’язки; розпочати за цією заявою про вчинення злочину досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення дій, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ст.356, п. 1, 2,ст. 365 та п.1,2, ст.262 КК України Кримінального Кодексу України; повідомити мене письмово у встановленому законом порядку та строк про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування вказаного злочину за ст.356, п. 1, 2,ст. 365 та п.1,2, ст.262 КК України Кримінального Кодексу України та на підставі моєї заяви звернутись до Державної фіскальної служби із вимогою перевірити заклад на предмет використання праці осіб не оформлених належним чином на роботу.

Працівниця поліції, яка зареєструвала мою заяву у канцелярії, повідомила, що упродовж 10 діб зі мною зв’яжеться слідчий, адже за десять діб поліцейські повинні перевірити обставини на підставі чого визначать відкривати кримінальне провадження чи ні.

***
Сьогодні завершується вказаний термін. Оскільки слідчий так і не зателефонував, роблю висновок, що у поліції напевно вирішили не паритись через таку дрібницю, як порушення якихось там прав, якихось там громадян та підготувати на неї відписку, штибу «кримінальне провадження не відкриваємо через відсутність складу злочину».

Щиро вірю, що аргументи для цього у поліції знайдуться. Бо хто такі «просто громадяни» проти поважних персон - власників закладу?
Тож нам, «простим громадянам» тільки і залишається, чекати відповіді із поліції, мугикаючи під ніс колись популярну пісеньку «Пазвані мнє, пазвані».
Так що від поліції Черкас «жду атвєта, как салавєй лєта»